Я востаннє заповню журнал
історій хвороб, денник життєвих історій,
червоним підкреслю… а так на загал, -
літери, цифри, дози, …
Числа, години, дні, чорно-білі квадрати,
шепіт і крик… вістря…
Безсоння, тривоги, що вклалися в дати,
пораховані в стовпчик до… після…
Коридори лункі, у вікнах форзиції,
Запах хлору, на ранах піна пероксиду,
І бліді та до болю знайомі лиця,
Моє, як молитва щоденна: « приїду»…
Гудіння і вибухи, нічні перестрілки,
Пости і дорога… « камо грядеши»…
І злою рукою переведені стрілки,
Щоденне болюче питання: «алеш?»*
Я востаннє… я знаю... , це буде,
хтось без мене запише… а хтось дотерпить,
- я вас пам’ятатиму люди…
Пошерхла душа…розтріснута навпіл… болить.
***
Алеш* - чому. لماذا (араб)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341562
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 03.06.2012
автор: Лана Сянська