Мелодія для пісні № 37 (MERSEDES, Олена Iськова, Ромоданець, Лана Сянська, Валентин Бут )

MERSEDES

                   Ти  така…  

 Сьогодні    знову    ми    зустрілися    з    тобою
 На    землю    білий    облітав    із    яблунь    цвіт.
 Не    знаю,    що    в    той    час    творилося    зі    мною,
 Та    я    любов'ю    обіймаю    цілий    світ...

     Ти    така        рідна    і    кохана,
     Ти    така        ніжна    і    проста.
     Ти    моя    зірко    незрівнянна,
     Ти    мов    сон,    ти    моя    весна.    


 Я    часто    згадую    той    час    коли    з    тобою,
 Ми    ясні    зорі    рахували    у    ночі.
 Я    називав    тебе    так    ніжно    дорогою,
 Палахкотів    у    серці    вогник    від    свічі.
                     

     Ти    така        рідна    і    кохана,
     Ти    така        ніжна    і    проста.
     Ти    моя    зірко    незрівнянна,
     Ти    мов    сон,    ти    моя    весна.    


 Сказати    хочу    я    тобі,    що    ще    кохаю.
 І    мрія    ця    мене    не    зрадить    ні      на    мить.
 Тебе    в    думках    своїх,    ще    й    досі    пригортаю,
 І    за    тобою    серце    плаче    і    щемить...
   
     Ти    така        рідна    і    кохана,
     Ти    така        ніжна    і    проста.
     Ти    моя    зірко    незрівнянна,
     Ти    мов    сон,    ти    моя    весна.    

==============================

                 Олена  Iськова

                 Всепрощаюче  кохання  


Спадає    ніч    туманом    на    тендітні    плечі,
 Цілує    місяць    в    небі    зіроньку    ясну.
 Тебе    чекала,    мов    спасіння,    цілий    вечір,
 Бо    я    без    тебе,    милий    мій,    вже    не    засну.

     Я    тебе    зможу    відпустити.
     Ти    підеш,    ніч    зітре    сліди.
     Та    коли    стане    важко    жити,
     Знай,    що    я    жду    тебе    завжди.


 Проснеться    сонце    і    теплом    своїм    зігріє.
 Піду    з    відкритою    душею    в    новий    день.
 Але    насправді    спрагле    серце    зазоріє,
 Як    заспіває    соловей    для    нас    пісень.

     Ти    пробач    зболене    кохання.
     Ти    пішов  –  стерла    ніч    сліди.
     Все    життя    з    вечора    до    рання
     Лиш    тебе    ждатиму    завжди.  

                 

======================

           Ромоданець

                 НІЧКА  НА  КУПАЙЛА


До  себе  нічка-чарівниця  приманила.
У  теплі  луки  срібну  стрічку  заплела.
На  плесі  зоряне  намисто  променилось.
Купальське  вогнище  у  споминах  пала.

     Я  і  ти  в  нічку  на  Купайла.
     Ти  і  я  –  рученька  в  руці.
     Над  вогнем  радісно  стрибали.
     Миті  нам  не  забути  ці.

Чи  то  соромлячись,  ховавсь  за  хмари  місяць.
Чи  навмання  їх  табунцями  підганяв.
Я  говорив:  “Пливи,  русалочко,  не  бійся.
Адже  сьогодні  нас  Перун  охороня!”

     Я  і  ти  в  нічку  на  Купайла.
     Ти  і  я  –  рученька  в  руці.
     Ти  моя  зіронька  кохана.
     Чари  нам  не  забути  ці.

Ми  не  змогли  усіх  пісень  переспівати.
Зате  для  нас  чарівна  квітка  зацвіла.
Купальська  ватра  буде  душі  зігрівати.
Сварожич-вітер  нашу  пісню  заспівав.

     Я  і  ти  в  нічку  на  Купайла.
     Ти  і  я  –  рученька  в  руці.
     Ти  моя  ладонька  кохана.
     Слізонька  сяє  на  щоці.

========================


   Лана  Сянська

                     Запах  кави...

ЯкОсь  зайшов  я  до  знайомої  кав’ярні,
Побачив  дівчину  -  сиділа  при  столі.
Чомусь  згадав  тебе  у  тому  дивнім  травні,
Чи  може  просто  так  примарилось  мені?

   Ти  була  радісна  й  красива,
   Ти  була  схожа  на  весну…
   Дні  оті  лишились  на  світлинах,
   Вже  до  тебе  стежки  не  знайду.

А  синьоока  мабуть  тут  когось  чекала,
Жаль  не  мене…  Бо  травень  вже  давно  не  мій…
Минулося  усе,  пробігло,  відкохалось,
Лиш  запах  кави  залишив  гіркавий  біль…

   Ти  була  радісна  й  красива,
   Ти  була  схожа  на  весну…
   Дні  оті  лишились  на  світлинах,
   Вже  до  тебе  стежки  не  знайду.

=================================

 Валентин  Бут

             Я    так    давно    не    обіймав    тебе    за    плечі


 Я    так    давно    не    обіймав    тебе    за    плечі,
 Не    бачив    блиск    твоїх    закоханих    очей.
 Живу    без    тебе    в    віртуальній    порожнечі
 І    час    рікою    крізь    роки    мої    тече…

     Приспів:        
   Зачерпни    золото    осіннє
   І    розвій    –    хай    несуть    вітри.
   Пригорнись    –    так    без    тебе    зимно    –
   Хай    на    час,    хай    лиш    до    пори…

 Іще    не    всі    до    ніг    твоїх    поклав    я    зорі,
 Не    все    чар-зілля    випив    з    люблячих    долонь,
 Іще    нас    доля    не    винить    у    непокорі,
 Іще    палає    в    серці    пристрасті    вогонь.

     Приспів.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341572
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2012
автор: Віктор Ох