Немов у двері стук, насправді в плечі,
Час швидкоплинний, часто недоречно.
Нагадує, що він не довгий, не на вічно,
Чекатиме поки збиратимеш свої ти речі.
Що по життю розслабився, не спішучи
Часом, як на розпуття ідучи.
Збираєш гамузом , що під руками
Лиш при потребі у гармонії з думками.
Вже хаос полонив всю твою сутність,
І мудрість за порогом вже відсутня .
У надолуженні не скоєних дурниць.
Наслухався й набрався небилиць.
З тим, що згори заложено прийшов,
Та за роки загубив, а чи примножив.
Поріг миттєвості ,ти гідно перейшов.
А чи з ганебністю ?
Там на горі його поділять, чи помножать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341798
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.06.2012
автор: Вразлива