Море хвилюється. Витягує сіль із сліз.
Голосно плаче і боляче б'ється об скелі.
Воно одиноке, вночі лиш великий віз
По-дружньому світить для моря із неба-стелі.
Море хвилюється. Сповнює сумом риб
І вони, відчайдушні, кусають гачки рибалкам.
Хоч ті лиш одному вилову раді були б -
З них кожен все життя чекає русалку.
Море хвилюється. І галька шуршить під ним.
Точиться, щоб ідеальну набути форму.
А я шукаю і не знаходжу потрібних рим
З якими море (як я) радітиме всьому живому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341911
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2012
автор: Dreamkiller