Цей опік губ крізь холод і неволю,
У ритмі шалу серця перекач.
І ще ковток чорнявого напою –
Чужій надії піднесе калач.
Її запрошу в думку – власні шати,
Чужа, хай чується, як вдома тут.
З ковтком слова: «Повір, і будеш мати,
Повстань, позбудешся неволі пут!»
Чужа надія всядеться комфортно,
Нехай забуде, що вона в гостях,
Зусиль для неї – перемелю жорна,
І затріпоче вільно звершень стяг.
03.06. 12.45. кафе «Старе місто»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342075
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2012
автор: Ярослав Дорожний