В обіймах ліжка джерело спокуси
Позбулось ковдри, як весна в зими
Ковтнула кригу, – й потекли по вусах
В’юнких водоймищ відталі сніги.
Авжеж, на ранок в спальні надто парко –
Крізь шибку сонце з-за гори встає
Й повздовж оголює звабну русалку,
У всі яруги ласо дістає.
І розвидняються пухкі пороги,
У водоспад волосся втоплені.
Он сажею притрушені дороги,
По ним би в рай умчати на коні...
– Не смій, – в думках лунає засторога. –
Ану спинись, мерщій злізай з коня.
Бо возвеличена з хотінням врода,
То є любові збавлена душа!
05/06/2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342110
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.06.2012
автор: Ростислав Свароженко