Яка ж ця зірка величава
Стоїть на небі, ніжно сяє,
Вітає всіх із святом щиро,
Різдвом святим, що Богу миле.
І знов радіє вся сім’я,
Прийшло Різдво, іде зима!
Сміється й бавиться домівка
Вогням, прикрасам і ялинці.
Біжать дороги до батьків,
І до батьківського порогу,
Спішать старіші і малі,
Вклонитись пам’яті і роду.
Зібратись дружно, як годиться,
За рідним батьківським столом,
Поговорити й обігрітись,
Згадати силу і тепло.
Коріння батьківського дому,
Одвічну мудрість і добро,
І побажати поколінню
Змужніти й вирости гуртом.
Запам’ятати на майбутнє
Цей дух, і віру, і тепло,
Пройти дороги всі, і потім
Згадати долю і Різдво.
Як всі збиралися у колі,
Батьківських рук і дітвори,
Запам’яталось наше слово
Любити разом це Різдво.
Де ти родився, жив і виріс,
Звідки почався увесь шлях,
І був маленьким і великим,
Де ріс із думкою в очах.
Нехай завжди іскриться свято,
І в душах наших і в серцях,
Завжди щоб жили ми багато,
Й не забували у віках,
Це свято, лагідне і ніжне,
Дитинство й страви на столі,
І величаве і безмежне,
Різдво щасливе у житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342129
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.06.2012
автор: Ю.Вороньківський