Вивільняючий випадок
Задихавшись. Наверх. По Шовковичній
Щоранку. Сунуть. Зібрані обличчя.
А хто злітає з верховин до низу –
Себе упізнають в рішучих рисах:
Себе - колишніх, чи батьків, бабу́ськів,
Чи покровителів фортунних, щедрих, лисих...
Хто вдерся на високу інститутську
За мрією, за модою, за призом.
Тож вчора - сонечко, і па́рило ще з досвітку,
На - «Лесю», вниз, по сходах, хтось - як капав оцетом:
Поважно, зверхньо, десь вальяжно, яструбинно,
І тут ...за поручень чіпляється коліном...
...Що обмастився – то таке... Ніхто – не став.
Печерськ. ...на пагорбах зупинешся – не дійдеш.
Лишивсь де впав. Мета - була, як м,яч - пуста.
...Він з паркувальником дорахував до ста
Щасливих рівних, хай і крихіт-чарок втішних!
І, може, вперше, в атмосферах балабонних -
Покепкував з надутих джипіків коронних.
Зізнавсь, що скучився за вільним самогоном,
За дворовим задеркуватим ляскним тоном.
...Й давай задорновим нестримним диктофоном
Коментувати шовковичні перегони.
Та на невихованого гострочіпляльця
Ніхто зі сходів шовковичних караванів
Ніц не звертав уваг людських чи папарацних,
Хоч й розумів хто, часом, смішки порівняльні,
Що, може й правду шкварить людям пан земляцький...
Задихавшись. Наверх. По Шовковичній
Щоранку. Сунуть. Зібрані обличчя.
06.06.12 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342168
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 06.06.2012
автор: Юхниця Євген