А давай ми заведемо відверту розмову?
Навіщо ці сцени, навіщо нам ці прокльони?
Навіщо терпіти? Адже життя в нас минає..
Навіщо так жити? Адже час десь зникає..
Давай поговорим про те, що турбує?
Не бійся, не зникну, просто нас це руйнує..
Ми ззовні щасливі, і вогонь ще в очах,
Та палко не буде, давно тухне іскра.
Ти прагнеш втікати. Віід чого? Куди?
Вже сніг замітає давно забуті сліди.
Впереді лиш безодня, а ти стрибаєш туди..
Ну навіщо ти губиш своє життя назавжди?
Ти стрибаєш. Політ. Секунда вічності буде.
Ти здобудеш свободу, але бистро все згубиш.
Закриєш очі, щоб тихо відчути вітер в собі.
Ну навіщо, скажи, ти втікаєш завжди?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342252
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2012
автор: Вікторія Корицька