Роздерлися на шмаття літні сни,
Такі яскраві, ні на що не схожі...
Якісь жагучі й, мов бурштин, ясні,
Як доторк оксамитового ложа.
А крильця безтурботної вертухи
Над люстрами спокійної води
Дзижчанням викликали добрих духів,
І соковитими були плоди.
Снів не спіймати, не торкнути мить,
Лиш пригубити солодкавіть світла,
Що цідилась, немов густа блакить,
У ночви зачарованого літа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2012
автор: Лана Сянська