А я не чув, як б'ється вечір в мої двері
Співати сильно я не міг, бо рвуться речі
І бути серед всіх живих як ніби мертвий,
Я б так не зміг.
Іти війною на весь світ, це безнадійно
Карати чи любити, вибір вільний.
Шукаю слово, щоб сказати як жаліти,
Як я не вмію.
А я б не зміг би без надії стати вірним
А я б не зміг би ротом чути й говорити
І розуміти пити й весело летіти.
Ми вже не квіти.
Ти не сама коли навколо ходять люди
І може суки або ті що хочуть жити
Стають на руки або падають під ноги.
Вони як слуги.
Я бачу як кружляють краплі у повітрі
Вони малі і всі впадають до калюжі.
Я б так не зміг, коли мені це не потрібно.
Я б так не зміг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342465
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2012
автор: Максим Жембровський