Природа мстить за хаос і блюзнірство,
За зрубані й сплюндровані ліси,
За гори понівечені та річки,
За знищену гармонію краси.
Природа мстить за звалища й відходи,
Сміття навкруг й незорані поля,
За надра, що спустошуєм віками,
І за наругу, що зазнала вся Земля.
Природа мстить кислотними дощами
Та вітром що зриває з хат дахи.
Потопи, зсуви, засухи, обвали,
Важкі хвороби… Й це не всі жахи!
Природа мстить ?! А, може, захищає
Від наших злодіянь сама себе
Й за розум взятись людство закликає,
Застерігає так усіх – мене й тебе.
Попереджає - завтра буде пізно!
І новий день… Він може не прийти,
Якщо провокувати катаклізми
І компроміс не зможемо знайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342492
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.06.2012
автор: палагняк