коли віддаляється потяг
і терпне моя рука
залишається тільки спогад
спогад є, а тебе нема
висихає мастило
на шпалах
розбредається люд
хто куди
засихає кров
на ранах
засихає слИна
у роті
мабуть
від нестачі
води
коли наближається потяг
і дико гуде голова
мої очі вдивляюсь в тебе
тобто в те, чого вже нема
* * *
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342612
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.06.2012
автор: Галас