я вожак
я хижак
я веду за собою первісну зграю
я за кожного
я за всіх –
і найкволі́ших своїх –
головою відповідаю!
я небезпеку найменшу –
чимось,
ужи́вленим
за мечови́дною кісткою –
відчуваю…
задля́
виживання зграї
рішуче стану до бою –
без вагань
ризикну собою:
кожен у групі моїй –
довго і сито живи!
не підходь!
і не дивися у нашу сторону
шаблезубі тигри,
спритні левиці, могутні леви́ !
я оком і носом побачу,
вухом і шкірою вчую,
здогада́ю…
підповзу гадом,
соколом долечу!
і вполюю
заради зграї
найнедоступнішу дичину́
…щоб якось,
погожого ранку,
на самім
вразливім краю
сторожко́го сну,
увійшла
зблизька стріла
у засмаглу мою,
од своїх - неприкриту, спи-ну.
08.06.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342647
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2012
автор: Валя Савелюк