Настане день, наступить час,
Душа покине тлінне тіло.
Жила в якому, та не раз,
Сміялась, плакала, тремтіла.
Була щаслива і не дуже,
Ховалась іноді у п’яти,
Не була до жінок байдужа,
Любила в келих заглядати.
Гріхів спокута, та одного,
Ніколи вже не замолити.
Я Україну більше Бога
Люблю... І буду вік любити.
1992 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342655
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.06.2012
автор: Мирослав Вересюк