Вона просто прийде зранку до тебе,
Під ковдру швиденько ще теплу пірне.
Та ти розумітимеш, що серденьку треба
Зовсім не та, що тут поруч живе.
Вона цілуватиме губи, волосся,
Солодкі зізнання казатиме все.
Проте подивися, чи те ось збулося,
Про що мовчки марив, це те, скажи, те?
Ти може сміятися з нею все ж будеш
Хіба ж тільки щиро? Зізнайся собі
Бо з нею життя так безглуздо загубиш
Кохання вогонь геть загасиш в воді.
І може колись, у пустому трамваї,
Зіткнемося раптом обличчям в лице.
І навіть без слів, просто мовчки згадаємо
Минуле, що зараз ховаєм живцем.
Та вже вибір зроблено. Ми розійдемось.
До неї як завжди під вечір прийдеш.
Тепер ми ніхто. Лиш знайомими звемось.
Кохання ж не зітреш, не знищиш, не вб’єш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342680
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2012
автор: girl-poletje