Ти де, чарівний незнайомцю,
Шалений привид снів моїх?
Десь загубився у потоці
Холодних днів й ночей своїх.
Ти бачиш небо, бачиш зорі,
Ти бачиш все, що бачу я.
Являється мій образ мимоволі,
Торкаєшся щоки рукою і... нема. Мене нема.
Це все уява. Але знай,
Що десь, колись під синім небом
(Лиш ти чекай мене! Кохай!),
З'явлюсь, як грім. Прийду до тебе!
І причарую, зачаклую,
Заполоню собою сни.
Тихенько в вушко прошепочу:
"Я залишусь з тобою назавжди."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342703
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2012
автор: Мозаїка