Казка про Івана-Гетьмана 5

5

Минали  дні,  за  ними  тижні,  
Іванко  був  увесь  в  трудах,
тягав  добро,  та  от  біда,
Московський  цар  став  зовсім  хижий.
почав  Іванко  розуміть,
що  не  вспіває  він  все  рівно
добро,  вже  майже  свОє  крівне
з  комори  стирить  в  одну  мить.

„От,  клята  курво  Рапунцель!”  –
Іванко  думав  –  „Неуявно:
з-за  Її  походеньок  п*яних  
впаду  я  у  багно  лицем  !”
Була  та  дума  дуже  вАжка.
Аж  якось  єсаул  Пшоно
зайшов  у  гості  до  Іванка
пограть  під  пиво  в  доміно.
Із  часом  доміно  набридло.
Тоді,  щоб  зовсім  не  скунять,
і  не  набить  сусідам  рило,  -
загАдки  стали  задавать.

Пшоно  боявсь,  що  як  Іванко,
бува,  загадку  не  вгада,  -
порве  і  морду,  й  вишиванку.
ЗагАдка  має  буть  проста.
Тож  найпростішу  небилицю
задав,  що  можна  уявить:
„Сидить  девиця  у  темниці,  -
коса  на  вулицю  висить”.

Всі  знають  те,  що  то  є  морква.
Іванко  ж  був  в  думках  своїх,
і  випадково  раптом  бовкнув:
„то  Рапунцель!”  –  і  знов  затих.
А  єсаул  запав  у  ступор.
Що  поробить?  Сказать  „не  прав?”
Щоби  Іванко  йОму  дупу
на  хрест  німецький  розірвав?
Такого  допустить  не  можна.
Поки  Іванко  у  думках,
Пшоно  кобилу  розтреножив,
в  сідло  стрибнув  і  поскакав.

Послав  накази  всім  заставам
(жисть  на  кону,  кінець  кінцем):
„Всім  ахтунг  !  Гвалт  !  Державна  зрада!
Схопити  леді  Рапунцель!”
Держава  вся  -  догОри  дригом...
на  стежках  лісових  –  ОМОН...
Схопили  Леді,  на  налигач  –
і  притягли  в  найближчий  схрон.
„Товариш  Єсаул,  скажіте,
чим  винна  я?  Не  доберу,
за  що  це  ви  мене  в*яжіте?
Я  зараз  у  тюрмі  помру!”
Та  єсаул  Пшоно  у  чвари,
ще  й  без  потреби,  лізть  не  звик.
„Печерський  вовк  тобі  товариш!”  –
він  відповів  і  хутко  зник.

Та  перед  тим,  як  дременути,
з  Печерським  вовком  „тет-а-тет”
він  встиг  слівцем  перекиднутись,
тож  вовк  зумів  утямить  „тренд”.
І  стало  зрозуміло  вовку:
як  буде  раптом  щось  не  так,
як  у  Івановій  промовці  –
то  буде  вовк  на  небесах.

Тож,  як  Іван  розвіяв  думи
із  благородного  чола,
та  знов  до  справ  державних  сумно,
але  велично  почвалав,
щоб  тирить  із  комори  знову  -
вже  стало  все,  як  він  обмовивсь:
Стоїть  у  Харкові  в*язниця,
в  темниці  там  сидить  дівиця,
а  у  дівиці  є  коса,
що  геть  на  вулицю  звиса.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342766
Рубрика: Поема
дата надходження 08.06.2012
автор: Rukosh