Сльозяться вікна, косий дощ
У шибки б”є ошаленіло.
Земля парує наче борщ,
Рілля розкисла, почорніла.
Виходжу з хати босоніж,
Іду у поле навпрошки.
І ноги в землю наче ніж,
Вгрузають, аж по кісточки.
Земля парує і туман,
Стікає, котиться в долину.
І через весь пшеничний лан,
Гуляють хвилі без зупину.
За хмарами гуркоче грім,
Шматують блискавиці небо.
До рубчика промок, окрім,
Душі закоханій у тебе.
15. 04. 2008р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343013
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2012
автор: Мирослав Вересюк