Розпочинаю знов життя
І знову нове в ньому бачу,
Бо найстрашніше-забуття
І вічний штиль,коли не плаче
Моя душа,коли мовчить
Стає холодна і байдужа,
Та оживає лиш на мить,
Неначе хтось її спаплюжив,
А зараз вітерець підняв,
Підніс до неба,до надії
І цим початок щастю дав,
Я відчуваю знову мрію,
Бо б"ється крихітне життя,
Таке маленьке та сміливе...
Не буде більше забуття,
Його понесла тепла злива.
10,06,2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343087
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2012
автор: Руслана Сапронова