Подружка вірная моя, прадавня,
Зі мною – часто, і приходить без дзвінка.
Так, як приходить може вірна, справжня,
Де дружба – стійка, непохитна, нехитка.
Ми з нею стільки написали віршів!
Так повелося, що ми – не-розлий-вода.
Характер в неї – не буває гірше.
Сидить, як вкопана, коли прийшла біда.
Її, як радість, невідома сила
Несе до мене в дім, як річкою – пісок.
Вона мені набридла і немила,
Та вподобала собі дім мій – теремок.
Та не приходь ти вже, - її просила,-
Непрохана моя ти гостя, зрозумій,
Тебе терпіти вже, повір, несила,
Покинь гостинний та ж чужий будинок мій.
Та не іде! Ну як її зіпхати
З дивану зручного, з м”якеньких подушок?
Іди, Безсоння!!! (Хочу спати, спати…)
Позбав нас, Боже, від таких от подружок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343232
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 11.06.2012
автор: Ліоліна