Анов малює свою амнезію,
я вмію так само,
але тримаюсь...
Анов ще холодно,
її хтось гріє,
коли сміх долі штрихує карієс.
Анов не бачить причин йти далі,
її штовхають безцеремонно.
Нічні пройдисвіти на вокзалі
грабують мертву чи просто сонну.
Анов вважає, що це законно.
тваринні погляди та інстинкти,
вербують в війско безмозких клонів,
Анов прийняли...
кусає лікті.
і неодмінно зійдуть провали
мов наркотичне рятунку зілля.
Анов втікала з цього вокзалу,
бо знала -
сила в її безсиллі.
Анов малює свою амнезію,
я вмію так само,
але тримаюсь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343259
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2012
автор: Biryuza