А давай намалюємо наше кохання,
Та давай ще вдихнемо у нього життя.
Бо вже досить безглуздого цього чекання,
Та поводження наче дитя.
А давай, для життя, його пустимо венами,
Щоби тілом пожежу розносило творячи казку.
Адже це не для нас проживати життя манекенами,
Котрі всохлись в собі, та не взмозі зірвать з себе маску.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343311
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2012
автор: fuko`