Політ уяви окрилюють Карпати,
Дають наснагу, пір’я, силу й елерон,
То тайни дух (природні збруя й лати)
Проник у душу, мов спринтер-електрон.
15310406 – тут не варто шукати жодної магії чисел чи таємного коду. Це лише час, коли я прибув на місце призначення, біля пожежної. Враховуючи, що мій мобільний дзигарок умисно спішить близько на одну хвилину, то я прибув саме в час. Звичайно, нічого не горіло, але бути пунктуальним, це є добре. Саме о пів на четверту по полудні за Київським і Чортківським часом відправлявся майже пустий автобус в Карпати через Джурин. Водій – середніх років приятельський чоловік та лікар з маленькою донькою. Хоча часто саме слово лікар асоціюється з зі старим пузатим і лисим дядьком в окулярах, а це була молода красива жіночка, яку я асоціативно назвав медсестрою. Хоч можна було прийти і скоріше, але мене затримали відсутність і наявність відповідно кон’юнктури попиту і пропозиції на гребінець і Blagoff. Джурин – це важливий пункт переміщення з Чорткова у Карпати, значно важливіший, аніж Васильків у Остапа Бендера. Саме тут і чекала не так вже й довго Велика Ініціаторка та Організаторка даної поїздки, моєї зокрема, пані Надія Д., вчителька, мовниця, якій ще буде окрема подяка. А також нас чекали більше два десятка учнів та учениць 6, 7 і 10 класів. Щодо учениць останнього вказаного класу, то поза школою і важко назвати їх школярками. Принаймні, деяких цілком можна охарактеризувати як молодих жінок. І власне на цій основі мене беруть у свої логічні пута сумніви щодо того, чому українське законодавство представниць жіночої статі до 18 років вважає неповнолітніми, із поширенням ряд заборон, які вони вже цілком успішно і усвідомлено добровільно переступили. А якщо якась є дурепою щодо поведінки свого тіла в 16 років, то немає підстав вважати, що у 18 р. вона буде не дурепою. Пані і панове, не подумайте, я не посягаю на зміну державного устрою, законів і декретів (в даному випадку) чи на іншого роду пер версію, я просто констатую факт, помічний багатьма іншими громадянами та громадянками незалежної України.
Так ось, напакувавши вщент об’ємні кишені автобуса, ми повільно (а як же можна ще у такому форматі їхати по наших дорогах) та впевнено вирушили у дорогу по трасі Джурин – Яремче, між іншим, тим шляхом можна доїхати і до Риму та Парижу. З певною затримкою автобусного двигуна (і в нього теж такі бувають), насолоджуючись, то дрімотою, то спогляданням краєвидів та архітектури, ще під добре світлий вечір, ми вшанували своїм приїздом перлину Карпатської діадеми Микуличин – сусіднє поселення часів не палеоліту відносно Яремче.
Вечір перший, Ніч перша.
Що найважливіше у житті? Що є однією з найважливіших цілей людини в земному існуванні? Правильно! Звичайно, вечеря, як передвечірок, обід, другий сніданок, власне сніданок та інші перекуси. Отож, на кухню почали зносити те, що було придатне для тієї мети. Мабуть і тут можна помітити Коло Причин і Наслідків: в один період люди годують свиней, курей і т.п., а в інший – свині, кури і т.д. годують людей, у кухнях ряжу екзотичних країн присутні й мешканці підземного світу, яких вже згодом годують люди – така реальність. Зрештою вечеря розділилася на дві групи: вузенька старших людей, де були вузенькі та, перефразовуючи слова Грицька Драпака, «не худа як ровер» і широку групу дитинства та юності, де не вузеньких ще не було помітно. Хоча хто ж їх знає, якими вони стануть за декілька десятків років? Компоненти вечері по групах головною мірою вирізнялися лише напоями, мається на увазі не «Садочок» і «Jaffa», а деякі інші. Хоча, знову ж таки, хто ж бо знає ту юність, які в неї були напої, коли підростаюче покоління зникло з поля зору? Та вечеря, як і всі інші застольні двостатеві розмови була розбавлена філософськими, історичним, політологічними темами, а також і тими. Що мають у свої основі грецького Ероса, в тому ж таки культурно-психологічному контексті.
Невдовзі до нашого столу приєднався Петро (подальші складові соціально індивідуального визначення мені невідомі), що займався нашим поселенням – приємний комунікабельний чоловік середніх років на межі четвертого і п’ятого десятка років земного буття. Серед присутніх вузенької групи були ті чи інші напої, що продаються в магазині з акцизною маркою (хоча такі ж самі можна придбати і на Чортківському базарі), а Петро приніс пляшку Живчика. Як виявилося, не тому, що він належить до відродженого Братства тверезості, а, мабуть, не мав іншого посуду на міцний алкогольний напій карпатського приготування. Мабуть, градуси міцності знаходяться у прямо пропорційній залежності від географічної висоти. Єдина дегустація – аж юність згадав, з того часу ще пам’ятаю таке. Але все має бути до міри! Наша вечеря, яка висловлюючись на часовий час доби, стала ночівлею, підходила до завершення, скільки ж можна їсти?! На той час також завершилась і юнацька дискотека, ще один спогад про юність давню минулу. Все ж таки, ми змогли довше їсти, аніж вони танцювати. Врешті і наша вузька компанія розійшлася до своїх помешкань. Щодо останніх, то варто зауважити певну диференціацію: в деяких дівочих кімнатах окрім ліжок були і крісла та маленький столик і що там ще, а в деяких протилежної статі – лише ліжка. Чи це між статева дискримінація, чи недогляд поселювачів-примйачів, то мабуть, залишиться таємницею, хоч і не настільки важливою.
04 - 07 06. 2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343350
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2012
автор: Ярослав Дорожний