Іноді бувають моменти, коли ти просто сидиш і дивишся в одну точку. Думаючи про щось своє. Таке відбувається тоді, коли у твому житті стаються зміни. Важкі. У гіршу сторону.
І ось... ти сидиш непорушно, а потім раптом робиш якийсь рух. і все твоє тіло охоплюють мурашки. Вони пробігають по твоїй шкірі від пальців ніг і до самих коренів твого волосся. Ти здригаєшся. І розумієш, що ті мурашки - то не холод. І навіть не судоми.
То мурашки страху.
Бо в якусь мить ти підсвідомо зрозуміла(в), що ти боїшся. Боїшся помилитися. Зробити невірний крок і зруйнувати все. Ти боїшся, що все залишиться так само невизначено. У такому ж паскудному становищі. Або гірше того - рухне як будиночок з карт.
Але разом з тим усвідомлюєш, що ти боїшся страху.
Бо ти вперто переконувала(вав) себе весь цей час, що бояться лише слабкі.
А це і є той самий страх бути слабким.
Тебе охоплює паніка. "А що, якщо я дійсно слабка(кий)?"
І ця оманлива думка починає гризти, руйнувати тебе, твою особистість з середини.
Ти обдумуєш усе. І починаєш робити якісь кроки щоб виправити ситуацію. І навіть якщо ці кроки вірні, то кожен наступний буде невпевненішим за попереднім.
А це найбільша помилка.
Не дай оманливій думці про страх зруйнувати тебе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343370
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2012
автор: Vit_Ka