Збивається подих, як голос твій чую,
Й картини звабливі в уяві малюю.
І образ для серця такий милий твій,
Не віриться навіть ,що ти зараз мій.
І очі від щастя уже закриваю,
Ти поряд, так близько тебе відчуваю.
Ці руки, що ласку дарують безмежну,
Цілунки жагучі такі й обережні.
І шепіт, немов десь далеко у сні:
«О, як ти кохана жадана мені!»
І розум уже відключається враз,
Лише відчуття ейфорії у нас.
У море бажань і кохання пірнаєм,
Й усе навкруги нам здається вже Раєм.
Серця наші б»ються уже в унісон,
Кохання нас двох захопило в полон.
І вже ми не знаєм - це сон чи реальність?
Це дійсність така, чи лише віртуальність?
Ці пестощі ніжні й палкі поцілунки…,
Чи це лиш уяви солодкі дарунки?
Та ні, це не сон, і не наша уява,
Це пристрасті вир і жагуча забава.
У танці кохання кружляють тіла
І зайві між нами вже зараз слова…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343571
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.06.2012
автор: Настя Ковал