Вовки завжди падають на Схід від своєї смерті
співають на північ від свого дня народження
знюхуються і стають типовими торчками
не здатними здійснити кварт-оплати
не здатними подивитись новини
не здатними слухати музику шістдесятих
і від цієї жінки, що сидить верхи на вовках смутку
пахне кофеїном і ісламом
пахне далекою Північчю і гарячим від війни Іраном.
І ця жінка тяжко стогне, адже її Коран горить
як і її будинок створений з газетної ганджі
її янголи заплутались в тенетах Сходу
а від неї пахне в’яленою рибою і сирним пропаном
від неї пахне дитячою кров’ю і гарячим Іраном
від неї пахне вовками смутку і Північним пилом
Захаращеними джунглями контркультур
забитими стінами, цвяхами долі
понівеченими дорожніми велосипедами
й сільськими дорогами Халіфату
від неї пахне зміями й вербою,
протоптаними стежками мусульманського народу
продірявленими головами й трикутниками з чорними зірками.
Від неї пахне Аллахом.
Кривавим аллахом й прадавнім Кораном.
Від неї пахне смолою й віршами
вона ще вірить у нього
а він у трикутні ворота свого раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343573
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.06.2012
автор: ImmortalPsycho