Вона носила квіти у волоссі
І завжди бачила його у сні,
Замріяна лежала на підлозі
Складаючи йому вірші.
В печі вогонь палкий танцює танець
І тихо заколисує її,
Вже сну міцного ніби бранець
Вона лягає в ліжко знов на самоті.
У ковдру ніжно огорнулась
І засинатиме одна.
Їй байдуже, йому в думках своїх вже посміхнулась
І ніжно обійняла свого пухнатого кота.
Ногою босою ступала
По вранішній росі,
Вона б будь-кого, красою власною зачарувала
Та непотрібні їй "усі".
Їй непотрібні "інші" й "всі"
Вона тремтить лиш біля нього,
Вона все бачила в своєму сні
І дочекається лиш свого.
6.5.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343576
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2012
автор: Гучномовець Київський