Часто ми замовчуємо правду через те ,що розуміємо одне -- ця правда буде неприємною звісткою для когось. Ми по собі знаємо ,що ладні вірити будь-якій неправді заради того,щоб почути бажане і наївно жити з думкою ,яка втілює надію.Звичайно в когось це перейшло в звичку чи спосіб життя, що навіть і не потребує особливої уваги що до цього "грішка". Ми можемо з легкістю обманювати когось ,адже оточуючі не знатимуть наших думок…але, можливо, десь глибоко в душі наша совість проснеться і нам не вдастся ввести в оману себе?…. Це безглуздо,ми такі слабкі ,що навіть собі не вміємо признатися у своїй нікчемності.,у своїй неправоті…і безглуздості нашої думки ..чи неправильності наших кроків….ми ніби космос, у якому є два пекучі Сонця ,але немає прохолодного Місяця..Ми ніби планета на якій є рослинність та водойми,але немає життя….це все міраж…Ми нове покоління..ми люди-міражі…нам так не вистачає сутності….наше життя перетворюється на просте «існування»..ми істоти які просто існують…
Але ж ми такі незвичайні істоти…
в нас повинен бути якийсь шарм…
якась індивідуальність….
а довкола нас так багато блефу…і грубо кажучи дешевизни……ви всі «дешевки»……це так пафосно і жорстко звучить…але ж правдиво… погляньте... довкола, хіба ви не пам*ятаєте як смішно вам було чути від малюка його дитячу (простиму),але брехню...звичайно це стосувалося цукерок чи морозива, косичок Наталі і поведінки в садку, але це все та ж брехня...після цього складається враження, що цей "інстинкт" обманювати закладений в нашій підсвідомості ще при народженні...Але вернімося знову ж таки назад і згадаймо своє дитинство:хіба ніколи не виникало бажання вміти читати чужі думки? Цікаво правда? Чому б це у вас виникало таке бажання, але здається відповідь очевидна, нам хотілося знати правду , нам хотілося чути істинну думку від оточуючих, а не утішливі переконання, але звідкіля нам знати , що їхній лепет -брехня, адже ми так і не дійшли до мрії читати чужі думки,а все дуже просто, ми підозрюємо інших в тому, в чому знаємо не напевне , а на всі 100% , що в цьому ж можуть підозрювати нас, при чому не без підставно. Тобто це як закономірність, закон , безкінечний круговорот,а точніше ми звикли так вважати. Звичайно ви знаєте, що обманюють всі і завжди,але ж ніхто і не задумувався який це вплив на ваше життя : бізнес(махінації),кохання(зневіра), сім*я (коханки) і звичайно
ЩАСТЯ
чому ми кажемо , що щастя це річ...ні це не річ,гаразд чому ми кажемо , що щастя це абстрактне поняття, ні це нетак, чому ми кажемо , що щастя і жеппі енди лише в казках, це не так(не брешу).Згадаймо знову дитинство,казки,нам батьки в старшому віці завжди казали, що життя далеко не казка і важко вижити в світі, але ніколи не пояснювали чому вони так кажуть і при яких обставинах вони в праві відійняти у вас мрію про "казку".Влни ж забули якими були, що теж колись вірили в казку і їхні батьки їм казали поживеш і побачиш , що ...а далі пішла брехня, яку внушали ,внушали,внушали,внушали,внушали...Перш за все я хочу заперечити той факт , що правда - гірка, вона гірка для вже заплямованої душі, коли вже хлебнув сповна цього яду, який такий безобідний на перший погляд , та такий руйнівний.. Подивіться рідним у вічі…невже вас ніколи не не підколювало сумління, що ви ставитесяя до них не так як мали б і що вам заважає..Є лише один вихід :без сорому і такого переслідуваного СТРАХУ (….а вас він переслідує…ви тікаєте, куди?….А ви тікаєте в глиб, у самі хащі, у самісінькі пазурі…) сказати все,що насправді набагато важливіше ніж ви могли уявити. Ви варті того , щоб бути щасливими.Ми повинні розуміти, що ті правила по яких нас виховували давно застаріли...і сталінський терор не зрівняється з теперішньою новітньою школою виживання...ми повинні створювати нові умови...ми можемо...тільки варто над цим замислитися і зрозуміти що тільки разом ми чогось доб*ємося....допомогти комусь-це те ж саме що допомогти собі.....зламати стереотипні твердження-це те ж саме ,що поглянути на світ заново..на світ, який нас задовольнятиме....і в якому житимуть щасливі люди і це 2-ий крок до такого бажаного щастя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343586
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2012
автор: Божена Гетьманчук