Неділя, червень, плани на ген-ген,
Готові канапки і фото,
Та страшний дощ, і рокіт-грім, і блиск
Вперіщив з ночі в нашім краю.
Раз так, то й я не буду слідом йти,
Не їду вже в Червоногород.
Нехай обходяться без мене там,
А я – до клубу нумізматів!
Та перш, сніданок, раз та два,
Також, вділити щось для друзів,
Вони ж надію мають немалу,
А язики ще навіть – більші.
Отож, пропав сніданку другий слід,
Провірив пошту не у скриньці,
І ось, сорочка біла, ремінь люкс,
Ще чорні мешти* з блиском світла,
Крокую шпарко в товариство клуб.
Вітання щирі у Чорткові,
«І най би то» на страшно мокрий дощ
Зустрілись знов і подарунки
Рихтуємо з нумізматичних сфер.
Богдан Іванович шановний –
У місті наших мудрих громадян,
То кращий друг й тоненький гумор
Єднає нас, як бритів віскі й скотч
Й Петро, що вуса не хце стригти
Та Ігор, що зветься щиро москалем –
То миле товариство колекційне,
Хоча буває й більше дещо нас.
І навіть можемо черпнути
Десь сорок грам ми за Юнону.**
А нині, сміхом душу відвели.
Тут долар: чверть і пів. І срібний,
І тисяча з Іспанії песет,
Дінар ще сотня тисяч сербів,
Казахів лиш один малий тийєн.
Й багатство ціле – сотня царська,
Там Катерина виставляє бюст,
І сто корун – вельможний цісар,
То «бабця Австрія» була тоді,
Тепер – то вартість боністична,
Та досить вже паперів і монет.
Вже руку тисну на прощання,
Іду у напрямку по свіжий хліб,
Звернув до кави майже звично,
Раз кава, то звичайно і «Шабо»
Й цукерочка маленька в блюдці.
Аж тут дзвінок, то давній друг Олег,
В неділю ту, ми не допили
«Сандри» трохи й справжній «Арарат».
Аптекарям, економістам
Відомо добре, знаю правду цю,
Що відкладати, то не діло!
І ось, вже столик на дворі стоїть,
Лимон, грибочки, майже з лісу,
І сало й шинка справжні смаком тут –
Оленці (то дружина) вдячні.
Розмови: гумор, влучність, інтелект,
Все було смачно і приємно.
Іду, здалека в горизонті десь
Надулась темна злюка хмара.
Вона пройшла і я сухий прийшов
У дім батьківський, рідність хати.
Дунаю й Ельзі – обіцяв лісок,
А сам, ще шлунок приголублю:
Лиш «перше» й полуниці на десерт,
І до Морфея завітати…
Ой, знову позіхаю щиро я.
Ще світла частка дня і тепло,
А цуцик Макс, сандалі й тапок вкрав,
То час вечері вже для нього
Та іншим тим, що кажуть «ко» і «хрю»
І ще хто як співати вміє.
Спожита є вечеря перша вже,
Ов-го, то хмара повернулась,
Не втрималась вона, по свинськи так.
Ех, прикро, Ельзо і Дунаю
Мені від вас, та винен знову дощ,
Нікуди ми не йдем, болото.
Відрадно хоч, Джерома візьму я
І помандрую в Час і в Темзу***
А вам, якщо увага досі є,
Експромт і шанування моє…
* - взуття;
** - у храмі Юнони у Давньому Римі карбували монети;
*** - улюблений твір Джерома Клапка Джерома «Троє в човні, не рахуючи собаки».
10.06.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343593
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 12.06.2012
автор: Ярослав Дорожний