Думаєш кохати можна раз?
Думаєш душа, вона безсмертна?
Тільки я ЗАКОХАНА У ДОЩ!
В ньому я ховаюсь від планети
Не дивись намене! Так, така!
Слізьми омиваюся незримо
Так, не хоче рідна душа
Щоб дивились на плач як на диво
Залишились такі ще як я
Сльози котяться сильним потоком,
Щоб мій день й моя злива була
Так не бачить ніхто пильним оком
Саме так, я така як усі
Адже рідко хто зливи любить
На очах гіркість сліз так блищить
Просто біль розриває груди
Дощ не просить нічого в замін
Не говорить банальні фрази
Він шумить, а я просто мовчу
Ех не легко знайти образу
Вся його, просто поряд іду
І не дивно, для нього досить
Він не мучить сюжети зажур
Може , щось і насправді просить
Божевільна! Така як не всі!
Закохалась у зливи й грози,
Може просто це десь у душі
Вириваються грізні сльози
Думаєш не в змозі так любить?
Думаєш душа просто завмерла
Ні! Я ще ЗАКОХАНА У ДОЩ
Він не зрадить! В цьому вся й проблема…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343828
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2012
автор: Sandrovskaya