Хотів розповісти про дружбу,
Детальніше про «вірну службу».
Як добре мати особистість
Яка здува з тебе плямистість,
Допоможе при першій нагоді,
Знаючи поведінку в собачій породі.
Порадіє, поплаче й пригріє
І завжди словом зігріє.
Та не все ідеальне, не вірте!
Навіть друзів своїх перевірте!
Усе не так гладко, я запевняю!
Ми всі егоїсти, це точно! Я знаю!
Комусь не підслужиш, буває, -
Та й тебе одразу забувають!
Доброти ніхто не помічає,
А зло практично всі не пробачають.
Хоча: «Звичайно. Забули. Пройшли..»
В душі ще й шрами залишив.
Бува: «Ну.. Все. Друзі навіки!»
Проходить час й на це закриваєм повіки.
Живем як птахи перелітні:
Зміни раз у рік помітні.
З одним зимуєм, інші під боком…
І.. поливають своїм душевним соком…
А ти терпи, бо це є друзі!
Бо потім отримаєш по заслузі.
Звичайно мінусів багато,
Усіх мені не передати.
Та … все ж без дружби трішки сумно,
І важко, тісно й одиноко…
Бо хто ж тебе у мить підставить…
І зрадить… Вибачить і забуде…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343845
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2012
автор: owltime