Виглядаю одну, її, натхненну!

Музична,  сильна  чоловіча  арія


Гарних,    чуйних,    порядних  –  галатики!
Україна  –  столиця  наречених!
Я  ж  ночами  пів-місяцем-братиком
Виглядаю  одну,  її,  натхненну!

То  зіщулюсь  до  смужки  верстатної,
То    розпа́люсь,  розра́нюся  до  -  сяйва!
А  кохана  –  з  родини,  із  знатної,
З  депутатських,  з  нови́х  фамілій  славних!

Тільки  сонцям,  зіркам,  милу  -  сватають,
Я  ж  ліхтарик,  поет  нічної  казки...
Кажуть,  я  -  то  здіймаюсь,  то  падаю,
Жовтий  лицар  негріючої    ласки...

Що  за  світ  в  Україні  будується?
Що  й  від  неба  ховаються  кохані.
Місяць  сяє  палацам  і  вулицям.
Де  ж  ти,  де,  мо́я  мрійная  панна?..

P.S.  Уривок  з  лібретто,  чоловіче  арія  з  сучаснї  оперети,  на  задньому  плані  –  гра  світла  і  тіні  фантасмагоричних,  претендуючих  на  грандіозність  сучасних  набудов.  Світлу  –  не  вистачає  міцності  освітити  усі  гігантські  забудови,  які  наприкінці  виконання  арії  зловісно  закривають  місяць,  що  зменьшуєтьcя  на  очах  до  невидимої  смужки.  Фінал.  Темнота.

14.06.12  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343872
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2012
автор: Юхниця Євген