Ото ,ми, браття, дожились,
Що всі сміються з нас зухвало
І поважати перестали,
Хоча вітали так колись.
Хто ж поважатиме народ,
Який своє не поважає,
Який чужих «царів» бажає,
Чужих законів і чеснот.
Хто ж поважатиме того,
Хто на чужій говорить мові,
Чуже виспівує з любовю,
Але цурається свого.
А чи вартує той поваг,
Хто вбивць рідні возвеличає?
А тих, хто впав за волю краю
Кида в невдячності « гулаг».
Хто продає за гречку й гріш
Свій голос знаному злодюзі.
Хто ж поважатиме нас ,друзі,
Коли чуже для нас миліш.
Ти дав нам,Боже, милий край,
Дав добре серце, силу й розум
Та ції злі метаморфози
Ще подолати сили дай!
18.06.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343892
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.06.2012
автор: тарпик