Немовби вицвіла з роками,
Як фотографія стара-стара,
І вкрилась ковдрою-літами,
Чекаючи, коли прийде пора.
Вже сил, як змолоду, немає
І ніжність рук зачерствіла давно,
Лиш іскра в погляді вражає,
Що світиться, як істини зерно.
Так безкорислива турбота
Й вражаюча любові вірність,
Що не забрали ні турбота,
Ні поважного віку спірність.
Я, дякую, тобі, бабусю
За відданість вражаюче сліпу
Й за тебе знову помолюся
Й за долю твою нелегку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343915
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2012
автор: Інститутка