Сонце йде на захід, час не зупинити,
Бо в кінці дороги жде крутий обрив,
Скільки ще людині залишилось жити?
Думаю ще стільки, скільки буде сил…
Кроки сповільняєм, обійдемо ями,
Хоч старіє тіло та душа нова,
Мудрість заставляє, всмоктана роками,
Берегти для щастя чарівні слова.
Що людині треба – зовсім небагато,
При житті любити сонце на землі,
Кожен день так жити, наче нині свято,
Щовесни стрічати в небі журавлі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344066
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2012
автор: Віталій Назарук