Роса на пальцях в кришталевих переблисках,
Зітхає сонце в хмарах диво-ранку,
І ангели плетуть в барвистих нитках
Майбутнє світло вже погаслого світанку.
Струнка панянка босоніж ридає,
Збирає власні сльози у відерце,
А Бог природу знов благословляє,
Й здіймає стомлене від ночі серце.
Так форс-мажорно поєдналась віра,
Планета, простір і людина світу ,
В молитві ранішній, коли здіймалась сила
На ореолах райського повіту.
А я біжу, бліда роса на пальцях,
Дощем вчорашнім ллється крізь покоси,
Душа кружляє в молитовних танцях,
Забувши зло і вітряні морози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344111
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.06.2012
автор: dovira