ремінісценція-алюзія на Лицарську поезію
Трактор волає: поля!
Трактор кричить: орати!
Трактор на автодромі,
Але йому до
лямпи!
Трактор кохає землю!
Має право на працю!
А всім дармоїдам кревним
Нафіг рубати пальці!
А що? То є смерть-потреба?
А що? Все зійшлось на цьому?
Робити товари треба! –
Нє! Треба нам автодрому!
Ну, на фіг отої дурки?
Зберуться паскудні рила –
А в шию би їх граблями –
То, може, би щось робили!
Трактор не може вільним…
Що то за люди? Гади!
І мрія його єдина:
Щоби була бригада!
В баню йому ті гонки!
І сауна, і солярій –
Йому би запхати плуга!
І трохи вкрасти соляри…
Ото і усього кайфу,
А вуйко би мав роботу,
А вуйко б не пив горівки –
До
лямпи йому ті гонки!
Cело полонила думка,
Що райські часи позаду,
І взялось село і вуйко
Ото розбирать бригаду.
Із рамцями вікна гарно
Хто шустрий, то той знімає,
Розбили на цеглу стайні –
Ні грома уже немає!
І що за шельмеґа винна?
Кипіло – збиралась пустка.
Ферма, бригада – руїни:
Як бузьок по Спасі вуйко.
Сумно стає, печально…
Сміятися? Верещати?
Рятунок – сивухи гальба,
Бо ти є усім до
лямпи!
Життя, воно як та ферма,
Працююча і крилата…
І діє чомусь на нерви:
Краса!..
і гімна багато.
Направду, кому що ближче,
Кого і до чого тягне,
У трактора очі бичі:
Бо шкода, земля ж – державна!
Ні ферми нема, бригади,
Тож трактора в самий розпал
Посеред ланів бетонних
Раптово проймає розпач.
Тож трактор лишає плуга,
Тужливо торкає фіртку -
Цілує у лоба плуга:
Їде на заробітки.
Залити у бак отруту!
Плуги обдристать гноями!
А вуйка хоч бий до ґрунту!
Та ну його в
жомну яму!
Керує закон глобальний,
Упасти і вже не встати!
А вилупкам всім анальним
До трактора
пофіг-нафіг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344154
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2012
автор: Віктор Фінковський