Сонце рожевою ниткою,
Різало небокрай.
Хмарка здавалася рибкою,
Й плила кудись у даль.
Місяць–пастух, зажурений,
Отару зірок випасав.
Гай чарівний і задуманий,
Наче на мить застигав.
Вітер промчався долиною.
В відповідь ліс забурчав…
Він зупинивсь над калиною,
Тихо сказав: “я скучав”
Хтось однією усмішкою,
Щастя комусь дарував.
Вівчар дзвінкою сопілкою,
Серце горам зігрівав
Сонце зайшло за обрій.
Місяць зірки розгубив.
Вітер шепоче іншій,
Як він її полюбив…
́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344256
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2012
автор: Роман Українець