Вишивала мама рушники для доні,
Нитки підбирала чорні і червоні.
Нехай буде щастя, нехай буде доля,
Щоб жила щасливо моя люба доня...
І лягали квіти ніжними стібками,
Півники співали дзвінко голосами.
Хай щаслива буде доніна дорога,
Щоби незабула рідного порога.
Щоб кохання вірне з нею завжди бУло,
Серденько лихого слова не почуло.
Цими рушниками я зв'яжу долоні,
Буде усміхатись моя люба доня.
Буде в небі яснім сонечко світити,
Будуть в полі рясно розквітати квіти.
Задзвенять у храмі переливом дзвони,
Хай оберігають в рушниках ікони...
Буде завжи па'мять в серці у дитини,
Хліб на рушникові ляже на родини...
Передасться внукам мамине творіння,
Не перевелося, щоб рідні коріння...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344344
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2012
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)