погладила
кота супроти шерсті –
з випадку, не зо зла…
і вся любов його велика,
як шило із мішка,
поліз-ла…
куди й подівся
напівсонний мій «мурлика»!..
за мить їдну
спізнала всю ікласту вдачу!
сиджу –
покусана й подерта,
як газета,
закинута до клітки шимпанзе, --
і жалібно тихенько плачу…
життя –
байдужим слимаком кудись повзе
чемненько вибачаюсь,
любий пане –
мій котику коханий…
ти все забудеш,
я все пробачу:
і знов загоїться
любов наша
котяча…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344437
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2012
автор: Валя Савелюк