Прохожу сотні кілометрів, на день
Біжу в нікуди, а для чого-не знаю
І почуваюсь, як покинутий олень
Та ціль серьозна-відповідь шукаю.
Так серце в тілі непомірно б'ється
Кричать нервово думи в голові
І в м'зах током біль,ще раз озветься
Та так, немов пирнули по душі.
І знов біжу, то їду перемінно
Тікаю днем замучена гонінням
Для чого все це-адже добре знаю
Що від минулого нема спасіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344505
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.06.2012
автор: Куцехвостик