Жарко. Степ у попелі думок.
Сонце кришить висохлу пшеницю.
Млосно. Найжаркіша із зірок
Палить. Прохолода тільки сниться.
Вирій – мрія. Море – синій птах
В затхлості буденщини і спалення.
Все це вже повторено в віках…
Темпом множено, вином розбавлено…
Гріх – як спека. Палить все живе.
Холодком ще прийде усвідомлення.
Як не пізно – дощ у світ позве
Свіжий і любов’ю тихо сповнений…
21.05.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344522
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.06.2012
автор: Оксана Корнієнко (Буянова)