Чом ти ,песику, лаєш, кого стережеш?
В цій хатині давно пустота.
Тут жевріла сімя, та гордині без меж
Розкидали її по світах.
Кине крихту тобі із жалю щедрий хтось,
А дурак каменюку жбурне.
Та терпиш ти і віриш, що доля ось-ось
Ще життя у цей дім поверне….
11.06.2012.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344570
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.06.2012
автор: тарпик