Пробач мені, мила, що квіти я тобі не дарував,
Приходив стомлений додому, уваги не звертав,
Удома був як на роботі, нікчемні гроші заробляв.
Хоч, знаєш я кохав тебе й кохаю, хоч ти собі із іншим граєш,
Ти мишка, а він котик, він зловить, з'їсть тебе удотик.
Можливо, так, я виноватий, що ти втікла від мене,
Хоча про квіти знала: то не є для мене,
Приносив я тобі цукерки, писав записки,
Ми грали в наші ігри, де ти була не мишка,
Та й ти не пригала до першого у ліжко.
Ти є і є моєю жінкою одною, яку кохаю до безтями,
Хоча і не з тобою.
Можливо, ти повернешся до мене,
Бо котик й мишка, я знаю точно - не для тебе.
Хоча ти інша...
Вернись моя...
Примітка: він* все-одно тебе кине... не дзвони...
(A.G.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2012
автор: monax95