Чим менше впевненості, тим більш надії.
Вітаю Вас серед смертних людей.
Про взаємність були Ваші мрії,
а думки про лярв і блядей.
Що ви хочете від цього суспільства,
потонувши у вирі гріха?
Ви самі синонім насисльства.
Смерть когось - для вас лише гра.
Ось і падаєте нишком на землю,
піднімаєтесь і знову прижок.
Ви не знаєте, яке на вас клеймо?
Хто вижимає із вас увесь сок?
Хто та, що гірше за смерть і зраду?
Хто, що спідкає на муки сердця?
Кого ти не можеш забути з досаду?
Бо вона ніколи не буде твоя.
Вона грає людьми, як цариця
і в очах в неї запекла лиш кров.
Вона біла, самотня вовчиця.
Чужа її імя, хоча, скоріш зов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344651
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.06.2012
автор: АЙВЕНГО