Я бігла в травах ніжних, шовковистих,
Поміж дерев, у сонячнім вінку.
Топтала злаки стиглі і зернисті,
Шукала річку тиху чи стрімку.
Вона омиє втомлені повіки
І прохолодою напоїть спраглий дух.
На дні залишу каменів без ліку,
Без тягарів і біль душевний вщух.
Така легка, така стрімка, як річка,
В одному руслі сила й простота.
Колись прозора, а колись велична,
Є вічний біг, і вічна самота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344833
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.06.2012
автор: Любов Чернуха