Холодна осінь, мокрий сніг,
Дерева голі, без стиду,
І час завмер, спинивши біг,
Розплився сріблом на льоду.
Пориви вітру рвуть із рук,
І виривають парасолі.
Пожухле листя, мокрий брук,
Короткий день згаса поволі.
Згасає день, минає час,
З провулку тіні виповзають.
Злякати наче хочуть нас,
По стінах і льоду ковзають.
Ліхтар хитається, скрипить,
Щось заперечуючи вітру.
Лапатий сніг усе летить,
Щоб заховати фарб палітру.
Йому вдалося. Кольори,
Лиш тільки білі залишились.
Дерева, вулиці, двори,
Немов би зникли, розчинились.
По чистім аркуші, як сніг,
Сліди проляжуть, наче долі.
І час почне шалений біг,
Несучи радості і болі.
30.11.2007 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344842
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.06.2012
автор: Мирослав Вересюк