Приходить момент, коли залишаєшся один,
без слів тривожних, нікому не потрібних,
коли немає сенсу рахувати часу-плин,
поряд нема людей, таких для серця рідних.
Летить у небо, важке і зовсім непрозоре
повітря...Задихаюсь від гнітючої пустоти
небо пусте, хоч і на світанку видно зорі,
сумні, вже спалені давно їхні мости.
Межа самотності проходить крізь обрив,
фарфорОвих емоцій і скляних думок
де ж їхній, бажаний такий, мотив?
не дійшов до світла, загубився один крок.
Приходить момент, коли немає більше рим
важкі роздуми залишились обабіч дороги
коли все заповнює в'язкий болючий дим
немає прологу, навіщо тоді епілоги?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344867
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.06.2012
автор: kore