Такі болючі сльози на світанку,
Такі зачитані улюблені книжки,
Така набридла на душі самотність,
Така безмежна і гірка печаль.
Кохання випите... розбита склянка...
Колючим склом засипані стежки...
Крихкі думки сховались у дрімотність...
Крокує сум, з небес зрива кришталь...
І знову ніч без продиху, без сну,
І знову крик в півподиха душі,
І знову біль навиліт, крізь буття,
І знов себе терпіти до останку.
Нема надії, що вернуся в ту весну,
Немає слів, що з них складав вірші...
Немає, навіть, річки забуття...
Нема вже й сліз болючих на світанку...
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345281
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.06.2012
автор: Андрій Нєстєров